Новини інституту

12 лютого 2016 року в актовій залі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбулася творча зустріч з нагоди презентації «Шевченківської енциклопедії»

DSC_3600.JPG

«ШЕВЧЕНКІВСЬКУ ЕНЦИКЛОПЕДІЮ» ПРЕЗЕНТУВАЛИ У РІВНОМУ

       12 лютого 2016 року в актовій залі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбулася творча зустріч з нагоди презентації  «Шевченківської енциклопедії» у шести томах, підготовленої та виданої інститутом літератури ім. Тараса Шевченка НАН України разом із шевченкознавцями України та діаспори. Даний захід напередодні Міжнародного дня рідної мови організувало Рівненське обласне об'єднання "Просвіта" ім. Тараса Шевченка за участю духовної просвітянської еліти нашого краю: обласних організацій Національної спілки письменників України, "Союзу Українок", учителів та викладачів української мови і літератури, історії шкіл та вишів області, працівників культури, краєзнавців, представників громадськості.

DSC_3606.JPG

Це унікальне довідкове видання про життєвий і творчий шлях великого Кобзаря, присвячене 200-річчю від дня його народження, представив голова редколегії Микола Григорович Жулинський – український літературознавець і політик, доктор філологічних наук, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України, президент Міжнародного громадського об'єднання "Волинське братство". Також перед присутніми виступили науковці та літературознавці з Києва:

       Філіпчук Георгій Георгійович – дійсний член Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор, заступник голови ВУТ "Просвіта" імені Тараса Шевченка, голова секретаріату Конгресу української інтелігенції;

       Кравченко Андрій Євгенович – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української літератури ХХ ст., Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, лауреат Шевченківської премії;

       Сулима Микола Матвійович – доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

       У дискусії взяли участь Петро Кралюк – проректор університету "Острозька академія", один із автор енциклопедії; Руслан Постоловський – ректор РДГУ; Іван Вєтров – голова Рівненського обласного об'єднання "Просвіта" ім. Тараса Шевченка; Богдан Дідич – громадський діяч з Березнівщини.

       Вихід  "Шевченківської енциклопедії" не лише став визначною подією в культурному, науковому житті суспільства, а й набув епохального значення в історії нашої держави та усього світу, адже такої монументальної постаті, як Тарас Шевченко, за висновком вчених, більше у світі немає. Протягом довгих років правління московського тоталітарного режиму українські науковці та літератори не могли отримати дозволу на видання ґрунтовного дослідження життя і творчості всесвітньо відомого українського поета. Мовляв, такого не може бути, допоки у Москві не буде створено Пушкінської енциклопедії (з цитати Суслова). Куди ж бо поперед старшого брата?  Отож довелося тоді обмежитися Шевченківським словником. Енциклопедії Пушкіна нема і понині, а перед нами золотим тисненням на обкладинці виблискують шість томів трудомісткої праці українських вчених, праці  колосального об'єму. Зібрано 6307 статей, 5800 ілюстрацій (з них 453 - кольорові), 867 робіт малярської спадщини, 640 облікових карток, які розповідають про життя та особистість Тараса Шевченка, його епоху та оточення, місце в національній та світовій культурі. Над 5360-ма сторінками енциклопедії працювало кілька поколінь людей, багатьох з яких вже немає серед живих. Їхня праця неоціненна. Перші чотири томи побачили світ у 2013 році, решта два – були надруковані у 2015 році та присвячені 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка. В енциклопедії здійснено дослідження кожного твору, опрацьовано усі наявні рукописи, розкрито звички, пристрасті і характер геніального поета.

       Микола Жулинський повідомив, що через брак коштів наклад становить усього 2000 примірників. Однак, за проханням рівненського подвижника просвітницької справи Михайла Борейка, творча група авторів та видавців вирішила презентувати один примірник Шевченківської енциклопедії Рівненському обласному об'єднанню "Просвіта". Були й інші подарунки, як от: 1-й та 2-й тт. "Історії української літератури " у 12-ти томах (наклад 200 примірників), чудові монографії, поетичні та прозові твори  українських авторів, науковців-дослідників.

       Виступи представників творчого проекту були наповнені відчуттям гідності, усвідомленням добре виконаної великої справи. Ми, присутні, пишалися вченими-літераторами, меценатами, тими, хто сприяв втіленню грандіозного проекту в життя, віддавши шану нашому минулому, історичній пам'яті задля майбутнього. Ця віра в прийдешнє проростала крізь біль переживання за сьогоднішнє становище української мови, яка "ще не вмерла" не завдяки, а всупереч державній (чи антидержавній?) мовній політиці. Ганебний закон про мови Колесніченка - Ківалова; 0,3% книги (підручника) на душу населення; лише у 21,7 % вузів викладання ведеться українською мовою; "нє панімаєм па украінскі" – така репліка з боку викладача українського вузу на адресу лектора сприймається як нормальна; зменшення україномовних шкіл ("Школа в Україні стала ще більше москалізаторською, ніж була". Борис Грінченко, 1896 рік. Ці слова актуальні і сьогодні); торжество російської говірки в державних установах, у парламенті, у столиці України, а за нею - пішло-поїхало: ("дуже багато чужоземного панства у нас сидять"); місиво блатняка у громадському транспорті; жалюгідний суржик в ефірі державних (що вже казати про "прихватні") каналів; навіть вихованці сиротинців, позбавлені деструктивного впливу "нєпанімающіх" батьків, отримують державним коштом  путівку в русскоязичіє; і так далі, і далі нема куди...   Вічне запитання: "Хто винен?" Запроданці, "грязь Москви", біля керма держави? Є таке, що й казати. Та не забуваймо: "Найбільші злочини людства творяться руками байдужих людей".  "Моголи, моголи..." Інтелігенція здебільшого  перетворилася в обслуговуючий персонал. Найбільша біда суспільства – "приручені гомери". А передні ряди мають бути передніми рядами. На східному фронті та на українських майданах відроджується дух Гонти, Залізняка, Кармалюка. А що ж тили? Дірка на дірці! Між тим очевидно, що спецназові на Майдані, в Криму та на Донбасі передував спецназ мовний. Хроніка нищення української церкви, культури, народу відкривається нищенням мови. Без мови немає народу. Саме тому завойовники завжди спрямовують перший удар проти мови підкореного народу та проти захисників мови, культури, волі – інтелігенції. А далі можна вже безкарно поглинути цей народ та заволодіти усіма його скарбами.

       Дмитро Донцов стверджував: "Потрібно спочатку бути гідними українцями, а тоді – гідними європейцями". Проблема мови – це проблема нації, її виживання. Освіта повинна формуватися на принципах україноцентризму. Виховання нації – найбільш значуще з-поміж усіх сфер – економічних, соціальних тощо. Наступ на українську мову – це наступ на українську душу і, зрештою, на державу. Вже сьогодні 6000 сіл залишилися без жодної дитини. Чого чекати? Такі тези звучали з уст поважних промовців. То, може, зрештою, навчимося обирати ("Якщо стадо баранів очолює лев, то битву ще можна виграти, якщо ж стадо левів очолює баран – поразка забезпечена"), навчимося аналізувати, говорити? Розмовляти рідною, єдиною державною, материнською, чистою українською мовою? І очиститься душа наша. І будемо на своїй території гідними  спадкоємцями усього великого, що на ній від діда-прадіда створено. Петро Кралюк ствердив, що Тарас Шевченко нами недооцінений і недочитаний. Між тим як Тарас Шевченко – не просто селянський поет, а поет, що представляв елітарну культуру. Тож читаймо Шевченка, цінуймо Пророка своєї нації, який любив свою землю і мову понад усе і поклав своє життя на вівтар служіння Україні. Учімось "так, як треба" – і піде від нас зла мачуха-недоля. "В своїй хаті своя правда, і сила, і воля".

       Це було незабутнє свято українського духу. Рівненський кобзар, заступник голови обласної організації Національної спілки бандуристів України Назарій Волощук заспівав пісню «Ми – гайдамаки» на слова Осипа Маковея – і сміялось від радості, і плакало від болю серце. Чистим джерелом омивали присутніх слова благословення отця Сергія, священика, секретаря Рівненської єпархії УПЦ КП. Приємно вразив дарунок гостям у відповідь від Рівненської обласної організації НСПУ – книг "Революція Гідності. Війна" (упорядник Анна Лимич) та "Рівне літературне" (упорядник Лідія Рибенко), які вручила Миколі Жулинському заступник голови поетеса Ірина Баковецька.

Піднімалося питання повернення в Україну найдавнішої пам'ятки писемності та духовності Українського Полісся – рукописного Нобельського Четвероєвангелія або отримання репринтної копії оригіналу, який зараз знаходиться в Литві, до 500-літнього його ювілею.

       На закінчення поважні збори проголосували за те, щоб звернутися до Національної спілки письменників України щодо присудження Всеукраїнської премії імені Уласа Самчука в галузі літератури. З такою ініціативою виступив наш видатний земляк, письменник і поет Євген Шморгун.

       Щиро дякуємо Миколі Жулинському, Георгію Філіпчуку, Миколі Сулимі, Андрію Кравченку за творче спілкування з інтелігенцією краю. Нехай Бог дарує вам здоров' я і довголіття!

       Плекаймо українську мову. Творімо разом історію української літератури і української держави – держави для українців.

                                                                           Зоя Дідич

DSC_3603.JPG

DSC_3604.JPG

DSC_3607.JPG

DSC_3608.JPG

DSC_3609.JPG

DSC_3610.JPG

DSC_3611.JPG

DSC_3612.JPG

DSC_3613.JPG

DSC_3614.JPG


DSC_3615.JPG

DSC_3616.JPG

DSC_3618.JPG

DSC_3668.JPG

DSC_3669.JPG

DSC_3670.JPG

DSC_3705.JPG
DSC_3731.JPG

DSC_3671.JPG

  • 16.02.2016
До списку новин