Новини інституту

«Національно-патріотичне виховання: витоки ідей для розвитку української школи»

(за матеріалами Всеукраїнських педагогічних читань у м. Рівному, присвячених  працям ДЕМ’ЯНЮК  Тамари Дмитрівни)

Де Ви? Де?... Чи ж собі пробачу –
Не зважала на безжальний час,
Думала: встигну… не раз побачу,
Розкажу, розпитаю Вас…

Думала… Ех, що тепер казати?!.
Вже запізно… вже не вернеш…
…на щоку з неба впала сльоза бо ж
Небо плаче за Вами теж!

Ваше серце Любові повне
Очі – Безміру Доброти…
У Богів я прошу в молитвах –
Шлях свій чисто, як Ви пройти.

Ви для нас – наче промінь Сонця,
Посланцем від Богів прийшли,
Роздарили себе до донця
І назад до Богів пішли…

Попри те, Ви назавжди з нами!
Єдність духу та рідність душ –
Непорушні, зв'язок -  незламний,
З Вами я діалог веду ж…

С. Є. Дуляницька

 

5 – 7 листопада 2014 року на базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти проходили зініційовані Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України та підтримані управлінням освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації  Всеукраїнські педагогічні читання «Національно-патріотичне виховання: витоки ідей для розвитку української школи», присвячені працям ДЕМ’ЯНЮК  Тамари Дмитрівни (24.06.1944 – 19.11.2013) –  визначного науковця сучасності, автора теорії і методики інноваційних виховних технологій, новатора педагогічної думки в Україні.

Слова вітання учасники педчитань почули  від Кириленко Світлани Володимирівни, кандидата педагогічних наук, начальника відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, яка розповіла про плідну довгу співпрацю з Тамарою Дмитрівною Дем’янюк, завідувачем (чи не єдиної до цих пір у вузах України)  кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету та завідувачем Науково-дослідної лабораторії інноваційних виховних технологій, яка була створена 30 грудня 1999 року наказом Міністерства освіти і науки України за № 466  з метою проведення досліджень за напрямами: фундаментальні проблеми громадянського виховання учнівської і студентської молоді в умовах суверенної і незалежної України; розробки освітніх технологій виховання школярів та програмно-методичного забезпечення підготовки педагогічних кадрів до здійснення виховного процесу в сучасному закладі; апробації та упровадження результатів наукових досліджень із проблем інноваційних виховних технологій  у практику сучасної школи та вищих навчальних закладів.

На педагогічні читання зібралися учасники експериментів   всеукраїнського та регіонального рівнів, які досліджували широкий і вагомий  спектр проблем українського виховання в сучасній школі в умовах  НДЛ інноваційних виховних технологій.  С. В. Кириленко розкрила сучасне бачення проблеми формування просоціальної поведінки дітей та учнівської молоді як складової утвердження громадянського суспільства в Україні і акцентувала увагу на тому, що впродовж  усієї тисячолітньої історії цивілізації людство цікавили проблеми морального становлення особистості, здатності розуміти  суспільні вимоги до людини, засвоювати аспекти морально-етичних якостей та вибудовувати відповідну поведінку. Далі Світлана Володимирівна зазначила: «Особливою формою набуття людиною суспільних цінностей є соціалізація особистості, яка існує в різнобічних напрямах життя Її основою є сприйняття норм, цінностей, традицій, звичаїв, засвоєння індивідом мови соціальної спільноти, мислення, форм раціональності й чуттєвості  тощо.

Руйнівний вплив глибокої суспільно-політичної кризи в Україні (корупція, безробіття, нерівність доступу до якісної освіти) поглиблює соціальну диференціацію, а її прояви породжують зневіру та агресію молоді, девальвацію моральних та інтелектуальних цінностей, соціальну байдужість, конфлікт між поколінням дорослих і дітей. Це вимагає серйозного переосмислення змістово-організаційних засад громадянсько-патріотичного виховання і зосередження зусиль  на розв’язанні найбільш гострих проблем, які стримують суспільний розвиток.

Проблема розбудови системи виховання, що ґрунтується на загальнолюдських цінностях та соціально значущій мотивації життєдіяльності має стати відповіддю на виклики сучасності, адже українське суспільство як ніколи потребує людей творчих, здатних на духовне, моральне й соціально-культурне самотворення і на самовіддане служіння державі та суспільству. Одним із головних пріоритетів у царині виховання є розбудова системи превентивного виховання, яка спрямована на  формування просоціальної поведінки дітей та учнівської молоді. Система складних та деструктивних чинників розвитку людини в умовах сучасного суспільства спонукає до пошуку адекватних форм та засобів підтримки соціально-конструктивних відносин. Просоціальна поведінка – це будь-які альтруїстичні дії людини, спрямовані на благополуччя інших людей, надання їм допомоги.

В умовах поглиблення процесу глобалізації та поширення його на всі сфери життєдіяльності людського суспільства, звертається увага на проблеми моральної свідомості та самосвідомості особистості, актуальність яких зумовлена як “загостреною” соціальною ситуацією, так і необхідністю розібратися в особливостях деперсоніфікації, лібералізації, інтерналізації моральних принципів, що впливають на процес її формування та можливостей щодо переоцінки індивідуальної системи  цінностей.  

Спостерігаючи за тим, як досліджувала сама Тамара Дмитрівна  превентивне виховне середовище, робимо висновки, що  розвиток просоціальної стратегії у моральному вихованні – це не пасивне пристосування індивіда до вимог суспільства, а цілеспрямоване формування суб’єктної позиції, прагнення до активного творчого самоствердження в суспільстві, повної внутрішньої свободи.  Особливо стає вагомим, що просоціальні моделі взаємодії виступають тим чинником  у суспільстві, який сприяє адаптації  до швидких його змін. Для цього розвиток  уявлень має проходити   в умовах розробки освітніх програм, які б допомагали набувати досвід  активного і відповідального  управління власним життям,  визначення настановлень на визнання  безперечного пріоритету моральних цінностей. Реальне залучення учнівської молоді до активного громадського життя  більш ефективно сприятиме подальшому розвитку комунікативних компетентностей  і вмінь просоціальної спрямованості». 

Переймаючись цими проблемами, Дем’янюк Т. Д. вважала, що розвиток просоціальної стратегії особистості є основою для її морального становлення, а навчальний заклад має забезпечити молоду людину інструментарієм життєвої  адаптації  в мінливих  соціальних умовах, сформувати  настанови та практичні  вміння ефективної взаємодії  й соціально-компетентнісної поведінки, які реально підтримують  соціально-рольові функції, значущі для життєдіяльності людини в суспільстві.

Наукою виховання Т. Д. Дем’янюк стало все її життя.  Науковий і творчий шлях Тамари Дмитрівни пройшов у м. Рівному, де залишилися для використання, впровадження та поширення  понад  сотня праць, авторська науково-педагогічна школа, науково-методичні розробки та  авторські моделі виховних систем, структурно-логічні моделі педагогічного процесу та організаційно-функціональні структури освітньої діяльності в півсотні інноваційних навчальних закладів Рівненщини.

Виставку праць професора Тамари Дем’янюк презентувала для учасників педчитань Наукова бібліотека Рівненського державного гуманітарного університету.  Своїми спогадами про  наукову та життєву школу професора Дем’янюк Т. Д. –  неординарної і багатогранної особистості, людини високої культури і широкого світогляду, педагога невичерпної енергії й оптимізму – поділилась Ціпан Тетяна Степанівна, кандидат педагогічних наук, доцент, старший викладач кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету. «Особистий внесок Т. Д. Дем’янюк  у розвиток педагогічної думки, освіти і національного виховання учнівської і студентської молоді надто вагомий  – понад 120 наукових праць. Серед них навчально-  та науково-методичні посібники, підручники, монографії, програми, концепції та десятки наукових і публіцистичних статей у збірниках наукових праць, на сторінках вітчизняних видань, у засобах масової інформації. З глибоким інтересом слухали її виступи науковці України, педагоги, учнівська та студентська молодь нашого регіону, оскільки в них завжди була новизна, озвучувалися новаторські ідеї організації процесу освіти та виховання в українській національній школі.

З ким би не працювала професор Дем’янюк Тамара Дмитрівна – шкільними педагогами чи університетськими науковцями, студентами чи аспірантами їй властива була принциповість і вимогливість до справи, якою вона опікувалася, доброзичливість і демократичність, активний творчий пошук, бачення чітких перспектив розвитку національної школи.

За період роботи в Рівненському державному гуманітарному університеті понад 30 тисяч студентів прослухали її животворчі лекції з теорії і методики виховання, інноваційної діяльності класного керівника, організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх та позашкільних навчально-виховних закладах. При цьому Тамара Дмитрівна виводила студентів не тільки на межу сучасних наукових знань, але й спонукала їх зазирнути за неї, побачити проблему у розвитку. Більше 150 студентів вишу під її високопрофесійним керівництвом написали та успішно захистили дипломні та магістерські роботи, четверо – дисертації, що стосуються проблеми організації превентивного, гуманістичного, особистісно зорієнтованого, національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. Водночас це слугувало поштовхом для упровадження вищезазначених проблем у практику шкільного життя.

Багатий життєвий досвід, потужний творчий та інтелектуальний  потенціал сприяли визнанню її в Україні як науковця. Тому з усіх куточків України надходили до професора Дем’янюк Т.Д. запити щодо надання рецензій на підручники, науково-методичні посібники, монографії. Важливими для майбутніх науковців були її відгуки на автореферати дисертацій, а опонування нею дисертаційних досліджень завжди сприймалися членами спеціалізованих рад як висока наукова оцінка педагогічного дослідження молодих науковців.

 Типологічно вона належала до людей, які здатні приймати рішення і нести за них відповідальність; не лукавити, не тікати від проблем, а розв’язувати їх. У цьому їй допомагали виховані з дитинства мужність і тверда воля, наполегливість і терпимість у науковій роботі, коректність і справедливість у ставленні до оточуючих. Тому закономірним стало її призначення на посаду завідувача кафедри теорії і методики виховання, колектив якої упродовж 20 років працював над дослідженням важливих проблем становлення української національної школи, громадянського, сімейного, трудового, превентивного, позашкільного виховання, духовно-морального розвитку особистості; упроваджував ідей національного виховання в практику роботи навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації.

Як далекоглядний вчений, професор Дем’янюк Т. Д. доклала чимало зусиль, щоб сільські школи вивести на регіональний та всеукраїнський рівень експериментів, зробити їх справжньою лабораторією передової педагогічної думки, а педагогів спонукати до постійного творчого пошуку. Саме завдяки її наполегливій праці, авторитету науковця-новатора стала відома в усій Україні діяльність Науково-дослідної лабораторії інноваційних виховних технологій, яку вона очолювала 15 років, членами якої здійснювався науковий пошук шляхів розв’язання важливих проблем виховання учнівської та студентської молоді, розроблялися освітні технології виховання та програмно-методичне забезпечення підготовки педагогічних кадрів до здійснення виховного процесу в навчальних закладах, проводилася апробація та упровадження результатів наукових досліджень із проблеми інноваційних технологій у практику роботи загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.

Малих справ для професора Дем’янюк Т. Д. не було. У роботі вона вникала у кожну педагогічну проблему, розгортала її еволюцію і сутність, до кожної підходила фундаментально як до важливої справи життя. Масштабність наукового мислення, державний підхід і уміння глибоко аналізувати актуальні проблеми розвитку національної освіти і виховання, знаходити оптимальні шляхи їх вирішення були, є і будуть взірцем  її наукового успіху, праця якої була відзначена численними медалями, Почесними грамотами, дипломами, відзнаками, пам’ятними подарунками.

14 травня ц. р. в день Святої Тамари з ініціативи професорсько-викладацького колективу кафедри, за підтримки педагогічного факультету, ректорату університету та згоди членів родини була запалена Свічка пам’яті кандидата педагогічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України, відмінника освіти України, члена Комісії інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи в навчальних закладах України Науково-методичної ради з питань освіти МОН України Дем’янюк Тамари Дмитрівни. Її полумя незгасиме, як і ідеї національно-патріотичного, трудового, громадянського, превентивного, морально-духовного виховання молодого покоління, виголошені Тамарою Дмитрівною. І не згаснуть ніколи, оскільки життєве кредо професора Дем’янюк Т. Д., віддане на розбудову Української держави, продовжує знаходити своє відображення у науково-пошукових доробках її колег, а також починаннях внучки, Ірини, студентки третього курсу педагогічного факультету, яку  її дідусь, кандидат педагогічних наук, професор Дем’янюк Богдан Петрович спрямовує на продовження благородної справи дружини, матері, однодумця, новатора педагогічних ідей, невтомного працелюба, мудрого наставника, творчого організатора, яка своєю працею утверджувала високий інтелект, педагогічний оптимізм, національну ідею виховання патріота, здатного захистити українську державність».

Від однієї педагогічної ідеї до іншої наукової істини учасники педагогічних читань виявляли вдячність і  оцінку наукової і життєвої  школи професора Т.Д. Дем’янюк. Проблему формування громадянськості особистості у процесі її соціалізації підняв Процюк Віталій Кононович, доцент кафедри соціологічної роботи Рівненського інституту ВМУРоЛ «Україна». Зокрема Віталій Кононович поділився спогадами про спільні з Т. Д. Демянюк студентські роки в Рівненському педагогічному інституті та зазначив: «Добрі ідеї, справи живуть не тільки тоді, коли живе людина. Сьогодні її дух, її моральні принципи, патріотична і громадянська позиція  живуть у педагогічних колективах освітян Рівненщини, а її гідність, чесність,  душевний неспокій народили особливий підхід і до громадянського виховання. На прикладі її життя можна  прослідкувати процес становлення  громадянина-патріота: людину з  вільним мисленням, розкутістю, сповненим незгасної діяльності, творчості. На моє глибоке переконання,  невід’ємною складовою виховання українських патріотів є громадянське виховання, бо реалії життя такі, що українське суспільство, вступивши понад два десятиліття тому на шлях демократії, ще нині перебуває у стані формування громадянського суспільства. Цей процес і кінцевий результат передбачає не лише встановлення певних стосунків на рівні держави щодо суспільства, але й ставить вимоги до становлення самої людини, перед якою стоїть, як зазначала Тамара Дмитрівна, перш за все психологічна готовність  її громадян узяти на себе відповідальність за її завтрашній день. Стан очікування чогось, пасивне спостереження за тим, що відбувається навколо нас ведуть до того, що отримавши політичну й економічну свободу, переважна більшість громадян виявляє нездатність скористатися нею. Сформована на комуністичних ідеалах людина дивиться на суспільні інституції й на свою особу як на придаток до держави і перебуває у стані підпорядкованості їй, подекуди проявляє нездатність знайти себе в житті, за гучними фразами та гаслами  про працелюбство, патріотизм, колективізм лишає поза увагою такі необхідні кожній людині властивості, як самовідданість, здатність турбуватися про себе і свою сім’ю самостійно, не чекаючи забезпечення збоку. Саме звідси походить теорія відповідальності перед собою, за власне життя, тобто теорія  самовідповідальності та самодостатності, що веде до розвитку в характері рис ініціативності, підприємливості, творчості, свідомості відповідального вибору, готовності до захисту власних прав і свобод,  права на  власну гідність.

За Демянюк Т. Д.,  громадянське виховання зорієнтоване на введення молоді у систему цінностей демократичного громадянського суспільства, засвоєння з дитинства понять права, свобод, обов’язків людини, ідей рівності громадян та верховенства законів. Тому поруч із нотками смутку в душах освітян наші педагогічні читання носять оптимістичний настрій самоствердження нас, наших вихованців відчуттям, що світоглядні і педагогічні ідеї Тамари Дмитрівни живуть у конкретних справах наших сучасників. Говорячи про її життя, діяльність ми кажемо «вона була», а хочеться сказати: вона є і буде,бо живе серед нас її дух, її творчість, її ідеї та  людська сутність», що так необхідно для прояву громадянськості кожному з нас».

Теоретичні підходи до визначення сутності морально-духовного виховання молодших підлітків розкрила Кіян О.І., старший науковий співробітник відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, кандидат педагогічних наук. Ольга Іванівна зазначила, що тема Всеукраїнських педчитань послужить орієнтиром для формування  цінності моралі в учнівської молоді, виховання у них моральності,  яка  характеризується єдністю свідомості і практичних дій в житті. На її думку, тема педчитань  актуальна і тому, що серед стратегічних напрямів розвитку освіти виступають питання побудови ефективної системи національного виховання, розвитку  і соціалізації  дітей та молоді, а також  створення умов для підготовки педагогів до формування в учнів високої моральності та духовності.

Як зазначала Т. Д. Дем’янюк, для педагогічної практики важливо, що основними чинниками моральності особистості виступають моральна оцінка вчинків, моральні переконання,  почуття і звички,  що в сукупності формує  моральну свідомість особистості.  Завдяки почуттям, моральна свідомість, яка передбачає знання моральних категорій, норм, принципів, усвідомлення своєї ролі в суспільстві набуває ще більшого морального значення.

Незаперечним є той факт, що в такому швидко змінюваному світі для будь-якої зростаючої дитини існують проблемні ситуації в соціальному житті. На кожному етапі розвитку дитина та її оточення  виявляють суперечність між новим рівнем соціальних  завдань і власними потенційними можливостями, а також  між новим  рівнем соціального життя  і раніше сформованими мірками, що висуваються до людини. І якщо своєчасно не змінюються норми, оцінки, судження, не створюються відповідні умови у  різних соціально-педагогічних інституціях, то виникають  різноманітні  проблеми на шляху  до самостійного розв’язання  життєво важливих завдань.

 Саме завдяки мудрості, науковому супроводу і консультуванню, підтримці та об’єктивній оцінці цієї непересічної особистості педагоги сільських шкіл Березнівського, Дубенського, Володимирецького, Костопільського, Корецького, Сарненського, Зарічненського, Здолбунівського, Млинівського районів Рівненщини досягли вагомих результатів у науково-експериментальній діяльності, налагодили тісну співпрацю з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти, Інститутом проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, Рівненським державним гуманітарним університетом, Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. Ведучи на теренах Рівненської області,  за словами директора Інституту проблем виховання Національної академії наук України, доктора психологічних наук, професора,  академіка І. Д. Беха, «широкомасштабний експеримент» з виховання в рамках Науково-дослідної лабораторії інноваційних виховних технологій,  переймалась Тамара Дмитрівна Дем’янюк проблемами створення інноваційної освітньої практики та підготовки вчителя до інноваційної діяльності. Дослідження проблеми становлення вчителя як конкурентоспроможного фахівця в умовах модернізації освітньої галузі в Україні та створення педагогічних технологій формування конкурентоспроможного вчителя  в умовах навчально-методичних центрів  районних відділів освіти  Рівненської області здійснювалось за участі Завалевського Юрія Івановича, кандидата педагогічних наук, доцента, заступника директора Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України. Залучались до досліджень НДЛ інноваційних виховних технологій провідні науковці України – професори Киричук Олександр Васильович, Пустовіт Григорій Петрович, Оржеховська Валентина Михайлівна, Сагач Галина Михайлівна,  Шаповалова Валентина Андріївна та інші, вчені  Рівненського державного гуманітарного університету - Безкоровайна Ольга Володимирівна, Боровець Олена Віталіївна, Демянюк Богдан Петрович, Павелків Роман Володимирович, Пальчевський Степан Сергійович, Петренко Оксана Борисівна, Шугаєва Людмила Михайлівна  та інші.

Поєднання науки і практики у творчій науковій спадщині Тамари Дмитрівни Дем’янюк відбувалося за рахунок  педагогічних та освітній інновацій із наукового обґрунтування використання педагогіки народознавства в організації діяльності учнів, концептуальних засад громадянського та духовно-морального виховання учнівської молоді, інноваційних технологій превентивного та трудового виховання учнів,  а також соціально-педагогічних  механізмів і  загальнопедагогічних чинників  становлення особистості учня, студента та формування інноваційного конкурентоздатного педагога. Розділяють її погляди  однодумці – Назаренко Галина Анатоліївна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, проректор із науково-методичної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у розробці  ідей щодо виховання культури демократії зростаючої особистості громадянина України; Никитюк  Ірина Вікторівна, завідувач відділом виховної роботи Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти у дослідженні духовного розвитку особистості. Як згадує  Н.П. Гавриш, завідувач кабінету виховної роботи, позашкільної освіти, захисту прав дитини, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (таким кабінетом виховної роботи в цьому ж інституті  у 1970-1990 роках завідувала Т. Д. Дем’янюк), що завдяки педагогічній прозорливості, мудрості Тамари Дмитрівни  про Рівненщину ще в ті часи знала Україна, і до цих пір користується її ідеями педагогічна і виховна еліта держави. Я горджуся, що продовжую реалізацію її ідей, зокрема у організації дослідно-експериментальної роботи та інноваційної виховної діяльності, пошуку програмно-методичних засад національного виховання та побудові громадянсько-патріотичної взаємодії всіх учасників виховного процесу у співпраці з науковими установами та громадсько-культурними організаціями України». 

Серед визначних робіт сучасності вагоме місце займають науково-методичні, навчально-практичні посібники Дем’янюк Т. Д.  «Народознавство в школі: досвід, проблеми, пошуки», «Інноваційні освітньо-виховні технології в навчальних закладах Рівненщини», «Превентивне виховання учнівської молоді: інноваційні технології», «Інноваційні технології трудового виховання», «Духовно-моральне виховання учнів в умовах школи-родини», «Виховання гуманістично спрямованої особистості», «Духовно-моральне виховання особистості: інноваційний підхід», «Інноваційні процеси розвитку методичної роботи в районі», «Інноваційні технології  підготовки конкурентоспроможного вчителя» та інші.      

Як зазначила Мельничук Л. С., завідувач комунальної науково-методичної установи «Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради, «одним із головних завдань оптимізації й оновлення методичної роботи в районі стало формування висококваліфікованого, компетентного, конкурентоспроможного вчителя, без якого неможливо здійснити модернізацію середньої освіти в школі третього тисячоліття. А розпочиналась співпраця з Тамарою Дмитрівною  з 90–х років минулого  століття, коли  методична служба району мала  напрацювання в плані формування активно творчої особистості засобами народознавства, використання народної деонтології у створенні національної системи навчання і виховання, формуванні у школярів громадської  активності, національної  свідомості. Дослідження  та досвід роботи (Кам’янська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Городищенська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Березнівський економіко-гуманітарний ліцей, Березнівська гімназія,  Соснівський будинок дітей та молоді, Соснівський навчально-виховний комплекс «Гімназія-загальноосвітня школа І ступеня», Прислуцький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок») проводилися під безпосереднім керівництвом Дем’янюк Т. Д. та занесені до національної  відеотеки передового педагогічного досвіду. Досвід районного методичного кабінету вивчено, схвалено та узагальнено Науково-методичним центром  середньої освіти Міністерства освіти і науки України  у 2005 році. 

За результатами дослідно-експериментальної роботи в районі  випущено понад 50 науково-методичних  посібників із інноваційної освітньої діяльності, п’ять  з них рекомендовані для використання Комісією з проблем виховання учнівської молоді  Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України. За останні п’ять років зріс професійний рівень педагогів району; вивчено та узагальнено 104 педагогічні досвіди. У районі створено єдине інформаційно-освітнє середовище, особлива увага звертається на інформаційно-методичне забезпечення, видавничу діяльність, створено медіа-/відеотеку з питань використання інтерактивних технологій в системі формування вчителя як конкурентоспроможного фахівця, електронну базу даних щодо кращого педагогічного досвіду, сучасних науково-методичних матеріалів, у якій наявні: банки освітніх інноваційних технологій, педагогічного досвіду, анотований каталог матеріалів виставки–ярмарку «Освітянські обрії Березнівщини», «Освіта на шляху оновлення»,  авторських програм, реєстр комп’ютерних програм та програмових педагогічних засобів; база даних про творчо працюючих керівників та заступників директорів; серія вісників  «Вчителі – методисти».

Результати експериментальної та науково-дослідної роботи (2008-2012 роки) комунальної науково-методичної установи «Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради Рівненської області з теми «Використання інтерактивних технологій в системі формування вчителя як конкурентоспроможного фахівця за умов модернізації освітньої галузі в Україні» узагальнено у навчально-методичному посібнику «Сучасна парадигма науково-методичної роботи в районі», який схвалений Комісією з інноваційної діяльності Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України,  який щойно вийшов  з друку і який у співавторстві (Л.С.Мельничук, Г.Р.Ковальчук) в останні дні життя писала сама Т. Д. Дем’янюк. 

У даному посібнику представлено концептуальні засади та основні напрямки модернізації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, оновлення її змісту та застосування сучасних інноваційних технологій. Основна частина матеріалу посібника носить теоретико-практичне спрямування. У першому розділі розглянуто систему науково-методичної роботи з педагогічними кадрами у Березнівському районі, принципи розвитку і саморегуляції, на яких вона базується, когнітивно- та діяльнісно-орієнтовані технології методичної роботи. Науково-методичне забезпечення розвитку системи загальної середньої, дошкільної, позашкільної освіти та теоретико-методологічний, інформаційний супровід педагогічного процесу, удосконалення фахової підготовки та кваліфікації, професійного рівня педагогічних працівників, розвиток їх творчої ініціативи, формування конкурентоспроможного вчителя. Дана частина посібника розкриває методологічну та теоретичну основу розвитку методичної установи, містить схему суб’єкт-суб’єктної взаємодії у діяльнісно-орієнтованих технологіях, управлінську та організаційно-функціональну структури методичної служби. Другий розділі посібника, присвячений нововведенням у системі підготовки учителя та визначаються авторами наступним чином: упровадження інтерактивних технологій у системі методичної роботи з педагогами; діяльність управлінського університету керівних кадрів; нові підходи в організації методичної роботи з молодими спеціалістами; цільова освітня програма підготовки конкурентоспроможного вчителя. Його зміст відображає системність методичної роботи з педагогами, методику дослідження професійної компетентності учителів і моніторингу змін педагогічної майстерності, ефективність підготовки конкурентоспроможного вчителя. Кожне із визначених питань розкривається викладенням теоретичного матеріалу та практичним досвідом. У розділі подано моделі формування проектної культури вчителя в умовах науково-методичної роботи та успішного впровадження інтерактивних технологій навчання і виховання та проаналізовано нововведення в системі післядипломної підготовки педагога, висвітлено практичний аспект у застосуванні інноваційних методів навчання та виховання. Особливе місце у системі науково-методичної роботи відводиться підвищенню професійної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, яка здійснюється шляхом участі в управлінському університеті директорів шкіл, заступників директорів з навчально-виховної роботи та спрямовується на реалізацію науково-методичної проблемної теми району, задоволення інтересів освітян у фаховому зростанні, забезпечення потреб регіону у кваліфікованих працівниках, мотивацію їх до інноваційної діяльності, а також самоосвіти.

Нині чітко визначені основні напрями діяльності районного методичного кабінету: інноваційна освітня діяльність спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти, Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, що передбачає розробку та впровадження  наукових ідей у практику діяльності педагогічних і керівних працівників освітньої галузі району; участь в організації діяльності експериментальних закладів; підтримка педагогів-новаторів; проведення інформаційно-пошукової роботи. Комунальна науково-методична установа «Районний методичний кабінет» Березнівської районної ради діє як основний науково-методичний і координаційний центр і надалі буле впроваджувати наукові ідеї праць  Т.Д. Дем’янюк».

«Енергією мудрості» назвала педагогічну спадщину професора Тамари Дем’янюк Вознюк Галина Федорівна, начальник відділу освіти Дубенської райдержадміністрації. « Її ім’я знане і шановане у педагогічному світі. Але не посади, а, передусім, численні ґрунтовні наукові праці, оригінальні ідеї, яскрава науково-педагогічна діяльність поставили її в ряд найпомітніших постатей сучасної української педагогіки.

         Величезний життєвий досвід, потужний інтелектуальний та творчий потенціал, виняткова цілеспрямованість та ентузіазм протягом багатьох років допомагали Тамарі Дмитрівні згуртовувати і вести за собою педагогів і науковців, сповнених прагнення до розвитку й удосконалення освітянської справи в нашій державі.

         «Сьогодні учитель – інтелектуал, гуманіст – плекає душу майбутніх патріотів держави. А тому мета професійно-педагогічної діяльності – формувати не просто високоосвічених громадян, а духовно-моральних людей, наділених високими цінностями національної та загальнолюдської культури, сформованих на могутніх засадах християнської етики. Підвищувати рівень освіти і виховання – це об’єднувати дітей і дорослих на рівні Науки, Розуму, Духовності…». Саме ці слова професора Дем’янюк були, є і будуть для усіх, хто причетний до відповідальної справи виховання, дороговказом у нелегкій праці. У кожній її книзі основна увага приділена учневі – його розвитку, вихованню, формуванню як особистості. Та особливої актуальності в світлі подій сьогодення має книга, написана ще в 1991 році, «Педагогічні основи демократизації та гуманізації виховного процесу в загальноосвітній школі». «Процес демократизації нашого суспільства органічно пов’язаний із гуманізацією відносин у всіх сферах соціального життя. Тільки за таких умов педагог може стати активним суб’єктом, який має керуватися у своїй практичній діяльності гуманістичними цінностями… Рушійними силами гуманістичного виховання є довіра і любов до дитини», - стверджувала Тамара Дмитрівна.

       Особливе місце серед багатогранної педагогічної тематики науковця займала і проблема філософії, змісту та модернізації освіти. Протягом 12 років Тамара Дмитрівна надихала на реалізацію нових ідей, забезпечуючи науково-методичні та організаційні умови для підтримки педагогічних ініціатив освітян Дубенщини. Під час зустрічей у педагогічних колективах у ході теоретико-методологічних семінарів, круглих столів, дискусій, індивідуальних консультацій науковець неодноразово стверджувала: «Модернізація освіти в процесі інтенсивного розвитку суспільства в державі спрямована на виховання в кожної особистості внутрішньої потреби до генерування та реалізації інноваційних ідей».

         Тому одним із головних завдань сучасної педагогічної освіти є формування висококваліфікованого, компетентного, конкурентоздатного вчителя, без якого неможливо здійснювати модернізацію середньої освіти в школі третього тисячоліття. У сучасних умовах на передній план висувається професійна компетентність вчителя, його здатність постійно учитися, його прагнення до самовдосконалення. Педагогові необхідно бути освіченою людиною в галузях культури, педагогіки, психології і конкретної методики. Без цих знань учитель втрачає професійні якості, і головні з них – здатність до педагогічної творчості, науково-дослідної та експериментальної зацікавленості в удосконаленні своєї майстерності».

На основі науково-експериментальних досліджень, вивчення позитивного педагогічного досвіду роботи навчальних закладів Всеукраїнського і регіонального  рівня – Семидубського аграрного ліцею, Студянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Повчанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Березького НВК, районного методичного кабінету під науковим керівництвом Тамари Дмитрівни Дем’янюк видано навчально-методичні посібники «Інноваційні технології трудового виховання учнів», «Духовно-моральне виховання учнів у школі-родині»,  «Інноваційні процеси розвитку методичної роботи в районі».

           Глибокий слід у серці і душі кожного з нас залишила Дем’янюк Тамара Дмитрівна – Особистість, Людина, Вчитель, Учений – взірець до наслідування».

Наукова спадщина Дем’янюк Т. Д., в основі якої поєднання науки та практики, стала джерелом пошуку ідей становлення та розвитку сучасної школи в Україні на національно-патріотичних засадах. Досліджуючи проблему національно-патріотичного виховання підлітків у сучасному позашкільному навчальному закладі та позакласній роботі під науковим керівництвом Тамари Дмитрівни, ми прийшли до висновку, що виховати свідомого патріота можливо в умовах цілеспрямованого і свідомо здійснюваного процесу організації і стимулювання активно-творчої діяльності особистості, оволодіння нею знаннями про культурно-історичний досвід українського народу, що проявляється у  ціннісному ставленні  до Батьківщини, суспільства, самих себе  та праці за ради власного зросту і поступу нації, активного суспільного і громадського життя  та відповідальності за до долю Батьківщини –України. Вагомими в цьому плані виявились організаційно-педагогічні умови, які стосуються створення і реалізації у Костопільському Будинку дітей та молоді, Рівненському міському Палаці дітей та молоді, Сарненському ліцеї «Лідер», Деражненській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Злазненській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Каноницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, Великовербчанської ЗОШ І-ІІІ ступенів  комплексної програми національно-патріотичного виховання   «Погорина», національного  руху «На цій землі я народився», програми начального курсу «Вітчизнознавство»,   проекту «Храм Вітчизни», діяльності Гуманітарної школи, Центру духовної культури та соціокультурних зв’язків позашкільних освітньо-виховних структур в умовах Культурно-дозвіллєвого комплексу, Центру початкової професійної та професійної підготовки, розробка засобів і прийомів активно-творчої реалізації національно-патріотичної діяльності, створення інноваційних технологій в освітньо-інформаційному просторі та удосконалення управління процесом національно-патріотичного виховання і т. ін. На наше спільне переконання, національно-патріотичні орієнтації – це спрямованість інтересів особистості на потреби держави  та спроби значущої діяльності, а ціннісні національно-патріотичні ставлення – це реальний зв'язок  зі своїм народом і Батьківщиною, державою та суспільством, особистісна гармонія й самоствердження, розвинена потреба в трудовій і громадській активності в ім’я України.

Лейтмотивом наукового доробку Дем’янюк Т. Д. став особливий погляд на формування свідомості та самосвідомості особистості, а  також національно-патріотичного виховання у сучасній школі, школі-родині, гімназії, позашкільному закладі, вузі.  На випередження часу спрямована сформована парадигма виховання гуманістично спрямованої особистості  в позаурочний час та становлення громадянина України в умовах європейського освітньо-інформаційного простору. 

Проблему формування громадянина-гуманіста і його національної свідомості розкрила Дуляницька Світлана Євгенівна, директор Володимирецької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 Володимирецького району. Зокрема Світлана Євгенівна зазначила: «Як стверджує практика, у сучасній соціально-педагогічній ситуації продуктивною є концепція, що реалізує особистісний підхід у вихованні, який орієнтується на особистість дитини, повагу до унікальності та гідності індивіда, розвиток та саморозвиток його природних задатків та здібностей, створення в школі обстановки соціальної захищеності та творчої співдружності. Становлення і розвиток Людини культурної, вільної, гуманістично спрямованої – основне завдання, яке постановили перед собою педагогічний та учнівський колективи нашої школи в умовах експерименту.

           З цією метою нами була розроблена організаційно-функціональна структура виховного процесу, яка забезпечила цілісний підхід до вирішення цього важливого завдання. У процесі побудови діяльнісної системи предметно-перетворювальної діяльності на основі впровадження особистісно-гуманного підходу до виховання особистості, ми прийшли до висновку, що виховання гуманістично орієнтованої особистості – процес складний, багатогранний і довготривалий. Великий вплив на нього мають передусім об'єктивні фактори (глибока моральна криза суспільства), хоча не варто виключати й суб'єктивних чинників. Без пробудження совісті, обов'язку, людяності і відповідальності, без оздоровлення морально-психологічного клімату в усіх сферах життєдіяльності людей навряд чи можна розраховувати на докорінні зміни в Україні.

Саме тому серед факторів підвищення ефективності виховання гуманістично спрямованої особистості виділяємо: демократизацію всього шкільного життя, забезпечення самостійності, ініціативності, свободи вибору й відповідальності на основі оновлення форм самоврядування учнів; впровадження цільової творчої програми розвитку особистості; теоретичну і методичну підготовку вчителів.

Зважаючи на складність і багатогранність процесу виховання гуманістично спрямованої особистості, домінуючими принципами його організації ми визначили перш за все визнання людини найвищою життєвою цінністю; людське життя – щонайвища цінність світі. Неприпустимо використовувати чиєсь життя як засіб розв'язання своїх проблем. Цей меседж став вихідним і визначає практичне ставлення людини до людей:  бути завжди уважним до самопочуття, потреб, прагнень інших; проявляти миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих; суперечки, конфлікти з іншими вирішувати з позиції розуму; бути великодушним, милосердним; пробачати тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей; замах на життя людини  вважати  найбільшим злочином;  бачити  найвищий  смисл  свого  життя у служінні людям.

Не менш важливим вважаємо принцип гуманістичної спрямованості, що передбачає послідовне ставлення педагога до вихованця як до відповідального і самостійного суб'єкту власного розвитку, стратегію його взаємодії особистістю і колективом на основі суб'єкт-суб'єктних відносин. У виховній взаємодії надаємо пріоритет введенню особистості в систему цінностей, що  передбачає не лише розуміння, прийняття, а й реалізацію учнями загальнолюдських цінностей, а й  осмислення єдності людського роду і себе як його неповторної частини; діалог між різними культурами і народами; повага до людського життя; усвідомлення його недоторканості. Реалізація цього принципу відбувається в такі найважливішій нормі буття, як усвідомлення значення іншої людини як корінної її умови твого існування,  віри  в  людину,   у  можливість  її  духовного   оновлення,   морального   піднесення.

Тому саме  у виховному процесі школи ми визначили та впровадили такі пріоритети: підняти смисл людського життя, ціну людської особистості та індивідуальності; формувати цінність ставлення до людини та її життя, усвідомлення її недоторканості та орієнтацію на людську зміну реальності, а не на речові, об'єктивні її параметри; залучати учнів до системи культурних цінностей як загальнолюдських, так і свого народу; вчити школярів жити в світі плюралізму і терпимості, поваги прав і свобод кожної людини; розвивати здібності до симпатії, співчуття і співпереживання та  індивідуальність учнів на основі виявлення та реалізації їх природних задатків і творчого потенціалу; формувати потребу в самопізнанні та саморегуляції поведінки, розвивати почуття власної та національної гідності, самоповаги, здатності до рефлексії; формувати досвід гуманних відносин на основі засвоєння та реалізації в повсякденному житті етичних норм і гуманістичної моралі (гуманність, милосердя, чесність, правдивість, справедливість, повага людської гідності, благородство і великодушність, совість, порядність, почуття провини і каяття, терпимість, взаєморозуміння, стійкість і мужність); формувати культуру спілкування, відповідальність за благополуччя своєї країни та збереження цивілізації; боротися за гармонізацію відносин людини і протидіяти злу та жорстокості, садизму, різним угрупуванням; формувати психофізичне здоров'я особистості.

Оновлення парадигми змісту виховання, побудова його на гуманістичній основі спонукає нас переглядати  і переоцінювати всі компоненти педагогічного процесу у світлі людинотворчої функції вчителя, класного керівника. Побудова виховного процесу здійснюється на основі поваги до особистості дитини; довіри до неї; прийняття її особистих цілей, запитів, інтересів; створення сприятливих умов для розкриття й розвитку здібностей і обдарувань вихованця, його повноцінного життя у школі, для самовизначення. Модифікуючи зміст виховання, ми прагнули відобразити в ньому в доступній формі вітчизняну і світову філософську й загальнокультурну спадщину, етичні концепції, тощо. Організовуючи виховний процес, учителі використовують нові підходи: людинознавчий, завдяки якому, учні глибше розуміють багатогранний і внутрішній світ людини, закономірності і особливості її теоретичної та практичної діяльності; народознавчий – забезпечує глибоке і всебічне засвоєння учнями всього історико-культурного розвитку рідного народу та інших народів,  що   проживають   в   Україні.    Він   утверджує   ідеї   поєднання   національного   і загальнолюдського, гармонізації сімейно-шкільного виховання; системний - забезпечує єдність, взаємозв'язок і взаємозалежність основних понять педагогічного процесу та їх реалізацію в єдності; особистісно-гуманний - створює умови для всебічного впливу на учня, глибокого пізнання педагогом його душі, рівня сформованості якостей, характеру, світогляду, сприяє розвитку особистості.

Як зазначено у створеній у процесі дослідження комплексній освітній програмі науково-методичної підготовки сучасного вчителя комунальної науково-методичної установи «Володимирецький районний медичний кабінет», головна методологічна позиція педагога полягає в тому, що в центр уваги ставиться цілісна особистість, яка прагне до реалізації своїх можливостей,  відкрита до сприймання нового досвіду, здатна на свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях. А отже, проблема гуманістичного виховання підростаючого покоління громадян України має важливе соціально-педагогічне значення, оскільки, з одного боку, при визначенні цілей виховання враховуються інтереси і запити суспільства загалом і кожної особистості зокрема, а, з іншого, - важливим є розуміння сутності самого процесу виховання».

         Із  залученням учнів до основних цінностей вітчизняної та світової культури, що визначають громадянську самосвідомість та громадянську ідентичність, пов’язане виховання громадянської компетентності в умовах ліцею, про що  зазначила Рогальчук Оксана Вікторівна, заступник директора з виховної роботи Корецького НВК «Школа І-ІІ ступеня-ліцей». Громадянська позиція учня, динамізм, гнучкість, вибірковість надають компетентності суб’єктивований  характер. Компетентний учень – це суб'єкт, який володіє певними компетенціями (знаннями, вміннями, способами діяльності, моделями поведінки, досвідом), що дозволяють йому ефективно здійснювати громадянську діяльність.

Аналіз праць Т. Д. Демянюк, поруч із провідними дослідниками, і власного досвіду дозволив  визначити громадянську компетентність як комплексну ключову освітню компетентність і розглядати її в якості інтегративної характеристики особистості, що відбиває сукупність готовності, здібностей, суб'єктивного досвіду учня, що дозволяють йому активно, відповідально та ефективно здійснювати весь комплекс прав і обов'язків у демократичному суспільстві, самостійно приймати рішення, нести за них відповідальність. Дана компетентність відображає особисту і функціональну готовність учня до продуктивного і творчого вирішення завдань громадянської освіти.   

Громадянська компетентність динамічно змінюється під впливом соціуму, запитів учнів, очікувань їхніх батьків. Це цілісна конструкція особистості, що забезпечує синтез знань, умінь, навичок, досвіду. Вона розглядається як система взаємопов'язаних і взаємозалежних компетентностей: дослідницька компетентність, компетентність соціального вибору, компетентність соціальної дії, комунікативна компетентність, освітня компетентність. Виховання  громадянської компетентності здійснюється в трьох аспектах: соціальному, педагогічному, особистісному і успішно реалізується  через: демократизацію ліцею (створення системи реального учнівського самоврядування; включення учнів у різноманітні соціальні практики); соціальне партнерство ліцею і громади (плекання практик і традицій громадянської активності); добровільництво (добровільний вибір, що відображає особисті погляди і позиції; активну участь учнів у житті громади). Дані компоненти розвитку громадянської компетентності учнів здійснюються за допомогою побудованих вимог, методів і форм організації  навчально-виховного  процесу та всієї життєдіяльності ліцею за рахунок участі в управлінні ліцеєм, аналізі передвиборних кампаній, дослідження громадського життя в регіоні,  соціального проектування освітньо-культурної діяльності.

Великі потенційні можливості приховує у собі і позакласна робота у справі формування громадянської компетентності учнів, яка  і у ліцеї  здійснювалась через виховні  форми під науковим керівництвом Тамари Дмитрівни на засадах вчинкової педагогіки та  організації ліцейного життя відповідно до норм демократії і через механізми права. Вирішення цього завдання можливе при дотриманні наступних умов: ідея пріоритету прав особистості повинна пронизувати всю ліцейну атмосферу – як зміст освітнього процесу, так і всю шкільну організацію; демократизація шкільного управління, посилення його педагогічного потенціалу, забезпечення широкої участі членів колективу в управлінні школою, створення можливостей для громадянської діяльності учнів не тільки в навчальному процесі, але і поза ним; перетворення ліцею в співтовариство, відкрите як для зовнішнього світу, так і для учасників освітнього процесу (відкритість управління, організаційних структур, інформації, оцінювання, свобода спілкування, демократія, критичний самоаналіз діяльності і т. д.), зміна взаємовідносин «школа - малий соціум» (сім'я, мікрорайон, місцева громада і т.д.); створення в школі правового простору (система формальних і неформальних норм і традицій), розвиток ліцейного самоврядування, моделювання в ліцеї інститутів демократії. Результатом становлення громадянської компетентності є особистісна здатність і можливість учня реалізувати громадянську компетентність, яка відображає готовність випускника в майбутньому осмислено брати участь у суспільно-політичному житті держави».

Дем'янюк Т. Д. була не лише відомим теоретиком і практиком у науково-експериментальних дослідженнях, але й визначним управлінцем, творцем власної практично-діяльнісної технології управлінської діяльності Розкриваючи реалізацію концептуальних ідей Дем’янюк Т. Д. для моделювання технології управлінської діяльності в сучасній  школі, Савінова Наталія Степанівна, директор Птицької ЗОШ І-ІІ ступенів Дубенської районної ради, кандидат педагогічних наук, доцент - представник наукової школи професора Дем'янюк, зазначила: «Очолюючи кафедру теорії і методики виховання, вона не лише реалізувала авторську модель управлінської взаємодії, але й теоретично, науково обґрунтовувала її. В основі її моделі конкурентоспроможний управлінець та педагог-практик, здатний до саморозкриття і самореалізації, готовий до інноваційної діяльності у всіх сферах його професійного самостановлення. При цьому Т. Д. Дем'янюк розрізняє такі компоненти готовності фахівця до інноваційної діяльності, як мотиваційний, когнітивний (пізнавальний), креативний, рефлексивний». Без реалізації даних компонентів, на нашу думку, неможливо  реалізувати жоден управлінський проект, прийняти жодного управлінського рішення. Тому апробуючи на практиці елементи управлінської моделі Т. Д. Дем'янюк, ми насамперед маємо створювати соціокультурне середовище для творчого саморозкриття кожного члена колективу на позитивній мотиваційній основі, для особистісно значущої когнітивної діяльності та рефлексії у процесі прийняття управлінських рішень.

Дем'янюк Т. Д. своїм прикладом управлінця готувала колег до управлінської діяльності в освітній сфері. Вона неодноразово підкреслювала, що конкурентноспроможний педагог має бути здатним у будь-якій ситуації очолити колектив і співуправляти процесом творчого розв’язання освітніх проблем. Тому в системі вдосконалення професійної компетентності педагога вона виділила такі блоки підготовки конкурентноспроможного фахівця як: 1) педагога-управлінця; 2) педагога-виховника; 3) педагога-дидакта; 4) педагога-новатора; 5) знавця психології і основ методологічного світосприйняття.

 В основі управлінської моделі  Т. Д. Дем'янюк чітко  прослідковується практично-діяльнісний підхід, що включає такі основні компоненти: максимальне уточнення управлінських цілей, орієнтацію змісту, форм і методів на досягнення запланованих результатів, їх якісний спільний аналіз та корекцію, оцінку кожним членом колективу одержаних результатів.  Тому Т. Д. Дем'янюк радила поставити кожного члена колективу в позицію співуравлінця, співробітника, співорганізатора у процесі прийняття та подальшої реалізації управлінських рішень. Бо лише за таких умов  управлінські рішення сприймаються кожним членом колективу як  особисто здобуті, важливі власне як для управлінця, так і для  колективу. 

Серед концептуальних ідей, необхідних для побудови сучасної технології управлінської діяльності в школі, Т. Д. Дем'янюк широко обґрунтовувала упровадження гуманно-особистісного підходу. На її думку,  сучасний управлінець має реалізовувати ідеї демократизації та гуманістичного світогляду із орієнтацією на загальнолюдські цінності.

Тобто, керівник має розглядати іншу людину, вчителя, учня, представника батьківського комітету, не як ресурс чи засіб, а як кінцеву мету, за ради якої здійснюється управлінська діяльність, і водночас – як важливий фактор, від якого залежить кінцевий результат. Тому в управлінській діяльності професор Т. Д. Дем'янюк перше місце відводила гуманізації взаємовідносин, їх олюдненню, піднесенню особистої гідності людини, сприйманню і ставленню до неї як до найвищої цінності, усвідомленню того, що кожен має право вільно здійснювати свій вибір та волевиявлення.

В основі моделі управлінця сучасного загальноосвітнього закладу, за Т. Д. Дем'янюк,  духовно-моральна особистість, людина-гуманіст,  практик,  новатор, творчий натхненник, порадник, співробітник.

Водночас, однією із пріоритетних складових моделі сучасного управлінця Т. Д. Дем'янюк вважала високий рівень національної самосвідомості. Будучи теоретиком національно-патріотичного виховання, вона переконана, що лише патріот, людина, яка дієво любить свою Батьківщину, свій народ, вболіває за його майбутнє, здатна бути конкурентноспоможним управлінцем, який виведе навчально-виховний процес у школі на найвищий  рівень.  А основними методами його взаємодії з колективом є порада, особистий приклад, опора на позитивний досвід кожного члена колективу, т.п., але не пряма вимога чи догана, тиск авторитетом тощо.

  Тому  апробуючи на практиці елементи технології управлінської  діяльності Т. Д. Дем'янюк, ми маємо насамперед реалізувати принципи  дотримання єдності двох начал: національного і загальнолюдського; демократизації та гуманізації. Отже,  розглядаючи багатогранний творчий доробок Т. Д. Дем'янюк, ми прагнемо реалізувати ті  її концептуальні ідеї, що допомагають нам будувати прогресивну модель управлінської діяльності в сучасній школі, виводять технологію управлінської діяльності на якісно новий рівень у Європейському суспільстві».

Учасники Всеукраїнських педагогічних читань продовжили роботу у технопарках інновацій в українській школі та національному вихованні за працями Т. Д. Дем’янюк , які презентували Рівненська гуманітарна гімназія та Корецький НВК «Школа-ліцей» та достойно подають базові та експериментальні заклади Рівненщини.

Як бачимо, наукова і педагогічна дискусія велася навколо питань:

- окреслення шляхів розв’язання проблем сучасної школи в теорії і методиці виховання Т. Д. Дем’янюк;

- пошуку нової методології педагогічної науки і освіти за концепцією національно-патріотичного виховання Т.Д. Дем’янюк;

- використання концептуальних ідей Дем’янюк Т.Д. для моделювання сучасної української школи та поступу нації;

- створення діяльнісної системи національно-патріотичного виховання за працями Т.Д. Дем’янюк;

- перспективності  та ефективності впровадження науково-методичних розробок Т.Д. Дем’янюк у сучасному навчальному закладі;

- підготовки педагога сучасної школи до виховання гідних громадян та свідомих патріотів України в умовах європейського простору.

Отже, науковими ідеями Тамари Дмитрівни Дем’янюк та практичною їх реалізацією інноваційними навчальними закладами Рівненщини зроблено неоціненний вклад у розвиток вітчизняної науки та української школи. За пропозицією Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України вирішено продовжити практичні експериментальні дослідження зі створення  педагогічних й освітніх інновацій, започатковані у навчальних закладах області під науковим керівництвом Т. Д. Дем’янюк,  у новоствореній Лабораторії інноваційних виховних технологій Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Педагогічні читання зібрали прихильників таланту Дем’янюк Т. Д., тих, кому судилося працювати разом з нею, вчитися наполегливості у педагога, викладача, науковця, переймати найважчу і найвищу науку – бути громадянином України і виховувати молодих  українців європейського типу. Сьогодні, перед престолом Ваших літ, незабутній Вчителю, ми схиляємо голову і дякуємо долі за те, що можемо гордо називати себе Вашими учнями.

 

Т. М. Гавлітіна, проректор з наукової роботи

Рівненського ОІППО, кандидат педагогічних наук

 

 

  • 14.01.2015
До списку новин